Студент другого курсу університету, факультету прикладної математики, я молодий, здібний і симпатичний, прийшов записуватися на спортивні бальні танці. Я розраховував, що це допоможе мені налагодити стосунки з дівчиною з третього курсу. Вона вже займалася там і вміла танцювати, а тепер вирішила запросити і мене...
Близьких стосунків у нас не склалося, але танцями я захопився всерйоз. Шість років пролетіли як один день. Я брав участь у змаганнях, допомагав перекладати з англійської навчальні відеосемінари. Будучи максималістом, я займався і в залі, і вдома, і за короткий час опинився в професійному колективі і навіть став тренувати групу початківців.
До моменту, коли я отримав диплом в університеті, я вже працював на другій роботі, відмовившись від аспірантури. Ми розробляли комп'ютерні енциклопедії німецькою, і я непогано заробляв. Утім, гроші йшли досить швидко. Костюми для танців, вино для дівчат, і, звісно ж - комп'ютер! Я постійно модернізував його, щоб будь-які ігри йшли на ньому "на ура". Утім, грав я здебільшого на роботі, часом просиджуючи до першої години ночі, і ледве добирався додому на черговому тролейбусі.
Мої плани в усьому, схоже, збувалися, але на любовному фронті мені не все подобалося. Танці та вино зробили мене більш розкутим, але не більш щасливим. Мені хотілося задоволень, але не відповідальності. Дівчата ж прагнули постійності, і мене це лякало. Я не міг обманювати і ніколи не говорив: "я люблю тебе", а коли бачив, що дівчина прив'язується до мене, я прагнув розірвати стосунки. Мене засмучувало те, що комусь я завдаю болю. А потім з'являлися нові знайомства, нові враження, нова закоханість. Усе це приїдалося, і все повторювалося знову. "Хоч у монастир іди", - засмучено думав я. Але це була просто фраза, незважаючи на докори сумління, нікуди йти я не збирався.
Хоч я і вірив, що існує щось, що впливає на мою долю і називав це "богом", але на моє життя це ніяк не впливало. Я хрестився в храмі, бо мені потрібен був хрестик, щоб бути свідком на вінчанні друга. Якийсь час із гордістю носив цей хрестик. Але згодом мене заїла совість, однак замість того, щоб виправити своє життя, я зняв хрестик і акуратно поклав у скриньку, щоб "бог із хрестика" не бачив, чим я займаюся.
Одного разу мене запросили до однієї людини налаштувати комп'ютер. Зайшовши у квартиру, я побачив кілька цитат із Біблії, розвішаних на стінах. "Віруючий напевно", - подумав я. Ми розговорилися з господарем квартири, і він запитав мене, чи знаю я, де проведу вічність. Не пам'ятаю, що я відповів, але пам'ятаю, що я виклав йому все, що знав із різної християнської літератури, яку до того моменту встиг прочитати.
У відповідь він показав мені кілька місць у Біблії, які згодом перевернули моє життя:
"Заплата за гріх - смерть"
"Призначено вмерти один раз, потім же суд"
"А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне..."
Я задумався про те, що життя набагато серйозніше, ніж комп'ютерна гра або запальний танець. Я побачив, що стандарт, встановлений Богом, - це бути таким як Христос, а я, як і всі інші, був такий далекий від цього! У комп'ютерних іграх я часто стикався з "пекельними" тварюками, але тут я зрозумів, що пекло реальне, і воно - розплата за мій гріх.
Однак, були й інші місця в Біблії. Я побачив, що на відміну від мене, Бог готовий був сказати: "Я люблю тебе" і відповідати за Свої слова. Ісус довів Свою любов, прийнявши моє покарання на хресті.
Згідно з Біблією, покластися на це було єдиною можливістю не бути покараним самому. Я пішов додому, не прийнявши Христа. Але минув час, я читав книгу з розповідями про те, як інші люди зверталися до Бога. Мене мучили сумніви, але я вирішив, що ні комп'ютер, ні "вільна любов" не варті того, щоб одного разу опинитися в пеклі. І одного вечора, лежачи із заплющеними очима, я вперше усвідомлено помолився і попросив у Бога прощення. Я повірив у те, що Христос не тільки помер, а й воскрес, що Він чує мене і бажає пробачити. Наступного дня я не сумнівався, що прощений, адже я поклався на те, що сказано в Біблії!
Відтоді в мене з'явилася нова цікавість до життя, дружина і діти, яким я не соромлюся говорити про любов. Я отримав мир у душі, спілкування з Богом і життя, яке на відміну від комп'ютерної гри, ніколи не закінчується.
Чи вірите ви, що заради смерті Ісуса Христа в покарання за ваші гріхи Бог готовий пробачити і вас? Біблія говорить:
Якщо ви хочете бути прощеним і мати вічне життя, схиліть голову і скажіть про це Богу просто зараз. Він любить вас і обов'язково почує!
Близьких стосунків у нас не склалося, але танцями я захопився всерйоз. Шість років пролетіли як один день. Я брав участь у змаганнях, допомагав перекладати з англійської навчальні відеосемінари. Будучи максималістом, я займався і в залі, і вдома, і за короткий час опинився в професійному колективі і навіть став тренувати групу початківців.
До моменту, коли я отримав диплом в університеті, я вже працював на другій роботі, відмовившись від аспірантури. Ми розробляли комп'ютерні енциклопедії німецькою, і я непогано заробляв. Утім, гроші йшли досить швидко. Костюми для танців, вино для дівчат, і, звісно ж - комп'ютер! Я постійно модернізував його, щоб будь-які ігри йшли на ньому "на ура". Утім, грав я здебільшого на роботі, часом просиджуючи до першої години ночі, і ледве добирався додому на черговому тролейбусі.
Мої плани в усьому, схоже, збувалися, але на любовному фронті мені не все подобалося. Танці та вино зробили мене більш розкутим, але не більш щасливим. Мені хотілося задоволень, але не відповідальності. Дівчата ж прагнули постійності, і мене це лякало. Я не міг обманювати і ніколи не говорив: "я люблю тебе", а коли бачив, що дівчина прив'язується до мене, я прагнув розірвати стосунки. Мене засмучувало те, що комусь я завдаю болю. А потім з'являлися нові знайомства, нові враження, нова закоханість. Усе це приїдалося, і все повторювалося знову. "Хоч у монастир іди", - засмучено думав я. Але це була просто фраза, незважаючи на докори сумління, нікуди йти я не збирався.
Хоч я і вірив, що існує щось, що впливає на мою долю і називав це "богом", але на моє життя це ніяк не впливало. Я хрестився в храмі, бо мені потрібен був хрестик, щоб бути свідком на вінчанні друга. Якийсь час із гордістю носив цей хрестик. Але згодом мене заїла совість, однак замість того, щоб виправити своє життя, я зняв хрестик і акуратно поклав у скриньку, щоб "бог із хрестика" не бачив, чим я займаюся.
Одного разу мене запросили до однієї людини налаштувати комп'ютер. Зайшовши у квартиру, я побачив кілька цитат із Біблії, розвішаних на стінах. "Віруючий напевно", - подумав я. Ми розговорилися з господарем квартири, і він запитав мене, чи знаю я, де проведу вічність. Не пам'ятаю, що я відповів, але пам'ятаю, що я виклав йому все, що знав із різної християнської літератури, яку до того моменту встиг прочитати.
У відповідь він показав мені кілька місць у Біблії, які згодом перевернули моє життя:
"Заплата за гріх - смерть"
"Призначено вмерти один раз, потім же суд"
"А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне..."
Я задумався про те, що життя набагато серйозніше, ніж комп'ютерна гра або запальний танець. Я побачив, що стандарт, встановлений Богом, - це бути таким як Христос, а я, як і всі інші, був такий далекий від цього! У комп'ютерних іграх я часто стикався з "пекельними" тварюками, але тут я зрозумів, що пекло реальне, і воно - розплата за мій гріх.
Однак, були й інші місця в Біблії. Я побачив, що на відміну від мене, Бог готовий був сказати: "Я люблю тебе" і відповідати за Свої слова. Ісус довів Свою любов, прийнявши моє покарання на хресті.
Згідно з Біблією, покластися на це було єдиною можливістю не бути покараним самому. Я пішов додому, не прийнявши Христа. Але минув час, я читав книгу з розповідями про те, як інші люди зверталися до Бога. Мене мучили сумніви, але я вирішив, що ні комп'ютер, ні "вільна любов" не варті того, щоб одного разу опинитися в пеклі. І одного вечора, лежачи із заплющеними очима, я вперше усвідомлено помолився і попросив у Бога прощення. Я повірив у те, що Христос не тільки помер, а й воскрес, що Він чує мене і бажає пробачити. Наступного дня я не сумнівався, що прощений, адже я поклався на те, що сказано в Біблії!
Відтоді в мене з'явилася нова цікавість до життя, дружина і діти, яким я не соромлюся говорити про любов. Я отримав мир у душі, спілкування з Богом і життя, яке на відміну від комп'ютерної гри, ніколи не закінчується.
Чи вірите ви, що заради смерті Ісуса Христа в покарання за ваші гріхи Бог готовий пробачити і вас? Біблія говорить:
Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне!
Якщо ви хочете бути прощеним і мати вічне життя, схиліть голову і скажіть про це Богу просто зараз. Він любить вас і обов'язково почує!